Усе вже сягло зрілості, і найбільше – особистість. Нині від одного мудреця більше вимагається, ніж у давнину від сімох, і в поводженні з однією людиною за теперішнього часу потребується більше мистецтва, аніж колись із цілим народом.
Натура і культура - два стержні, на яких ґрунтуються всі цноти. Одне без одного півсправи. Освіти замало, треба ще обдарування. Та лихо нікчеми в тому, що він помиляється щодо свого покликання в житті, у виборі занять, місця в краю рідному, в колі друзів.
Діяти приховано. Несподіваність - запорука успіху. Від гри відкрито - ні користі, ні радості.
Не оголошуючи своїх замірів, збудиш інтерес, особливо там, де висота становища породжує загальне очікування, оточує задуми таїною й самою цією загадковістю вселяє благоговіння.
Навіть коли хочеш бути зрозумілим, остерігайся відвертості і не дозволяй будь-кому проникати в твою душу. Мовчазна стриманість - святилище розсудливості. Оголосити задум - загубити його: тоді в ньому заздалегідь знаходять недоліки, а зазнає невдачі - виявиться бідолашливим удвічі. Отож, у діяннях бери за подобу божественне, аби завжди вабити до себе напружену увагу.
Мудрість і відважність – основа величі. Безсмерті, вони дарують безсмертя. Скільки людина знає, настільки вона людина; знаючий – всемогутній. Для нікчеми світ – тьма.
Розум і сила – очі й руки; без відважності мудрість безплідна.
Нехай тебе потребують. Не різьбяр творить кумира, а той, хто його обожнює. Нехай ліпше тебе просять, ніж дякують. Покладатися на підлу подяку - обкрадати благородну надію: наскільки перша забудькувата, настільки друга пам'ятлива. Залежні корисніші від люб'язних; вгамувавши спрагу, від джерела відвернуться, вичавлений апельсин викинуть із золота в болото. Кінець нужді - кінець дружбі, а з нею й службі. Отож.нехай буде першим твоїм житейським правилом - підтримувати потребу в тобі, не задовольняти її повністю, нехай постійно потребують тебе, навіть вінценосний патрон. Але не варто занадто великою прихованістю вводити в оману, себто завдавати ближньому зло заради особистого блага.
Зрілість людини. Зрілими не народжуються, але день у день вдосконалюють свою особистість, дістаючи вишкіл у своїй справі, людина досягає вищої зрілості, повноти гідності й переваг - це виявляється у вишуканості смаків, у витонченості розуму, в вагомості суджень, в бездоганності бажань. Іншим так і не вдається досягти довершеності, їм завше чогось не вистачає; інші досягають її пізніше. Добродій досконалий у усьому, мудрий в речах, розсудливий в діях - завше приємний людям поміркованим, вони бажають спілкування з ним.
Уникати перемог над вищим. Перемогти - означає викликати неприязнь, перемогти ж свого володаря - нерозумно, а то й небезпечно. Перевага ненависна, тим паче особам ясновельможним. Свої переваги при бажанні можна приховати, як красу - неохайністю одягу. Багато хто, особливо ж сильні світу сього, охоче згоджуються й поступаються іншим в удачі, в будь-яких обдаруваннях, окрім розуму: розум панує над всіма дарами, найменша образа розуму - образа його ясновельможності. Хто стоїть високо, бажає царювати і в найвищому. Ясновельможностям догідливіша поміч, а не перевага; їм потрібно, щоб порада була лише нагадуванням про те, що забуто, а не поясненням того, що йому самому незрозуміле. Показовий урок подають нам зорі: світлозорі діти сонця, вони ніколи не осмілюються затьмити його променіння.
Владарювання над своїми пристрастями - ознака найвищої величі духу. Сама ця велич відгороджує дух чужих йому ницих впливів. Нема вищої влади, ніж влада над самим собою, над своїми пристрастями, ніж перемога над їхнім свавіллям. I якщо пристрасть все-таки заполонить особистість, не давати їй доступу до сану, тим-паче високого: ось гідний засіб уникнути розчарувань, ось найкоротший шлях до доброї слави.
Позбавлятися недоліків, які притаманні землякам твоїм. Вода набуває гарних чи поганих якостей від грунту, в якому струменить, а людина - від краю, в якому народжується. Одні зобов'язані країні більше, ніж інші, бо народилися під ласкавішим небом. Кожному народові, навіть вельми освіченому, притаманний якийсь природний недолік; сусіди, бува, зауважують його зі сміхом або зловтіхою. Виправити або хоча б приховати ці родимі плями - неабияке мистецтво: така людина вславиться як виняток серед своїх земляків, - а що виняткове, те коштовне. Бувають ще вади родинна станові, посадові, вікові, і якщо всі вони збіжаться й не буде людина прагнути їх уникнути, то почварою стане нестерпною.
Щастя й слава. Наскільки перше непостійне, настільки друга незмінна. Те – для життя цього, а ця – для посмертного; те перемагає заздрість, ця – забуття. Щастя бажають, іноді досягають; славу заслуговують. Жадобу доброї слави породжує мужність. Слава завжди була й пробуватиме сестрою велетів, вона – супутниця крайнощів: диво чи страховисько, предмет захоплення або гидування.
Спілкуватися з тими, від кого можна навчитися. Нехай буде твоє спілкування з друзями школою знань, а бесіда - вишукано приємним навчанням: дивись на друзів як на наставників і задобрюй користь від навчання насолодою від розмови. Дружба розумних взаємно вигідна: хто говорить, тому прибуток у похвалі слухача, а хто слухає, в того розуму додається. Та завше ми про це забуваємо, бо марнославність заслоняє вигоду. Розсудливий відвідує славних мужів, чиї помешкання - осередок доблесті, а не оселя суєтності. Вельможі освічені не лише самі подають словом і ділом приклад величі, а й їхнє найближче оточення створює мовби академію добрих і вишуканих звичаїв.
Природа і мистецтво, матеріал і творчість.
Навіть красі треба допомагати: навіть прекрасне постане почварним, якщо не ушляхетнене мистецтвом, що усуває вади і вияскравлює краще. Природа кидає нас напризволяще - вдамося ж до мистецтва! Без нього й досконала натура залишиться незавершеною. У кого нема культури, в того й гідності наполовину. Від людини, яка не пройшла доброї шкоди, завше віддає грубістю: їй треба шліфувати себе, прагнучи в усьому довершеності.
Діяти, виходячи з заміру, то другого, то першого. Життя людини - боротьба з підступами людини. Хитрість бореться, вдаючись до стратегеми заміру: ніколи не робить того, про що каже; націлюється так, щоб збити з пантелику, щоб відвести від діла, вміло залякує й несподівано, де не чекають, вражає, безперервно намагаючись задурманити. Явить один замір, аби перевірити намір суперників, а потім, круто повернувши, нападає зненацька й перемагає. Розум проникливий, одначе, передбачає його заміри, стежить нишком, передчуває протидію тому, в чому запевняють, і вмить розпізнає обманний хід, переждавши атаку першого заміру, чекає другого й навіть третього. Зауваживши, що її розкусили, підступність подвоює зусилля, використовуючи для обману і саму правду. Інша гра, інші прийоми - тепер хитрість вбирається в одяг безхитрісності, підступність одягає маску чистосердечності. На допомогу тоді приходить спостережливість; розгадавши дальновидність мети, вона під личиною світла знаходить морок, розвінчує замір, який чим простішим здається, тим більше приховується. Так підступні хмари Піфона борються зі світлосяйними променями "Аполлона".
Мати розумних помічників. Перевага тих, хто має владу, - можливість оточити себе людьми видатного розуму, які їх витягнуть із тенет нікчемності, в будь-якому утрудненні виграють за них суперечку. Звертатися по допомогу до мудрих - ознака великих; вона значно похвальніша, ніж варварство Тиграна3, який перетворював переможених царів у рабів. У наш освічений вік - новий спосіб владарювання: в слуг обертати тих, кого природа нагородила вищістю. Так багато треба знати, так мало дано жити, а життя без знання - не життя. Тому великим є мистецтво того, хто опановує наукою без принуки, дізнається багато від багатьох, поглинає мудрість усіх. Виступаючи на раді, він говорить один за багатьох, устами його промовляють всі мудреці давнини, ціною чужого поту він дістає славу оракула. Мудрі помічники візьмуть найкраще з усіх наук і піднесуть йому квінтесенцію знання. А хто не годен тримати мудрість у себе в послузі, нехай шукає її в колі друзів.
Поєднувати розум із доброю метою - запорука багатьох успіхів. Високий розум і ница воля - жахлива, насильно обвінчана пара. Злий замір - отрута для високих доброчинств, із допомогою розуму він лише досконаліше творить зло. Зневаги вартий великий розум, який спрямовується для ницої мети! Розум без розсудливості - подвійне божевілля.
Міняти прийоми, щоб відвернути увагу, тим паче ворожу. Не триматися початкового способу дії - одноманітність дозволить розгадати, попередити і навіть знешкодити замір. Легко підстрелити птаху, яка летить прямовисно; трудніше - ту, що кружляє. Не дотримуватися до кінця й другого способу, бо через два ходи розгадають всю гру. Підступність насторожі. Щоб її упередити, вимагатиметься немало витончених зусиль. Досвідчений гравець не зробить того ходу, якого чекає, а тим паче, якого бажає супротивник.
Старанність і обдарування. Якщо нема ні того, ні цього, велич неможлива, коли ж зійдуться докупи - вона блискуча. Старанням посередність досягає більшого, ніж обдарованість без старання. Слава досягається завдяки праці; що легко дається, те недорого коштує.
Навіть на високих посадах бажана старанність: вона, як правило, свідчить і про обдарування. Хто не мріє зайняти перше місце в значній справі, намагаючись зайняти хоча б середнє місце в значному, тому винятком служить благородність устремлінь; але в того, хто задовольняється середнім місцем у значній справі, коли б міг відзначитися в високому, тому вибачення нема. Отже, потребується натура і мистецтво, а їхній союз зміцнюється старанністю.
Не починати з надмірних надій. Коли щось занадто захвалюється, воно найчастіше не виправдовує сподівань. Дійсність не встигає за уявою, бо уявляти бажане легко, досягнути важко. Від спілки фантазії з бажанням народжується щось більше, ніж дозволяє життя. Хоч би яким великим було досягнуте, воно не задовольняє дух, і, засліплений надмірними сподіванками, він зазнає невзабарі більше розчарувань, аніж захоплень. Надія - майстриня підроблювати істину; нехай же тверезість її стримує, турбуючись більше про корисне, ніж про бажане. Спочатку, аби розбудити інтерес, варто дати певний кредит, не викладаючи, одначе, все до останку. Нехай дійсність переважить очікуване й дасть більше, ніж задумувалося. Та для недобрості таке правило не годиться - тут перебільшення навіть корисне: всі задоволені, якщо воно не справдилося, і тепер вважають нормальним те, що раніше здавалося жахливим.
Людина і її час. Навіть люди виняткових цнот залежать від свого часу. Не всім судився той час, якого вони заслуговували; багато хто, кому він діставався, не змогли його підкорити. Дехто вартий був ліпшого часу - добрий не завше торжествує: всьому свій час, навіть видатне залежить від моди. Але мудрість має ту перевагу, що вона вічна, і якщо цей вік не її вік, їй належать віки майбутні.
Мистецтво бути щасливим. Є для цього безліч рецептів, та не всякий годиться для мудреця. Успіху може сприяти підприємливість. Одні з байдужим виглядом зупиняються перед ворітьми фортуни й чекають, поки візьметься за справу вона. Інші розумніші - вони сміливо пробиваються вперед й діють, покладаючись на власні сили, бо на крилах .доблесті часом вдається наздогнати щастя й піддобритися йому. Та, гаразд розмірковуючи, нема ліпшого шляху, як дорога доброчинності й старання, бо немає вищого щастя, ніж розсудливість, як і гіршого нещастя, ніж нерозсудливість.
Приємні знання. Розумний озброєний світською витонченою освіченістю; він все
знає, про все говорить у вишуканій, ґречній манері; в нього завше знайдуться зразки гострих слів, блискучих справ, і він уміє застосувати їх до ладу. Бо ж порада під виглядом дотепного слова часто вислуховується охочіше, ніж обридливе повчання. Мистецтво вільної й повчальної бесіди багатьом прислужилося у житті більше, ніж усі сім вільних мистецтв.
Не терпіти й найменшої своєї вади. Ось ознака досконалості. Від вад духовних чи тілесних мало хто вільний, та часто їх леліють, коли їх легко було б позбутися. Прикро бачити розумному, як невеличка вада іноді псує прекрасне поєднання достойностей, - досить і хмарки, щоб затьмарити сонце. Родимі плями на добрій славі злоба людська відразу ж підмітять - і наполегливо в них поцілятиме. Особливо вартісне мистецтво-приховувати свої вади, перетворюючи їх у переваги. Так Цезар приховував свою лисину лавровим вінком.
Керувати своєю уявою. Де треба, притримай її, а де й пришпор, ба в вій - усе наше блаженства; сама розсудливість іноді в неї на повідку.
Вона - тиран. Не задовольняючись мріями, втручається в дії, панує над нашим життям, робить його, з примхи, радісним або нестерпним; від неї залежить - задоволені ми собою чи ні.
Домашній кат дурнів, одним вона настійливо малює лихо, - іншим вселяє безпечність, подає самі лише задоволення та приємні розваги. Вона на все здатна, якщо її не загнуздає високий синдересис.
Похвала проникливому. Колись понад усе цінувалося вміння розмірковувати; тепер цього
замало - треба ще розпізнавати і, основне, розвінчувати обман. Не можна назвати розумною людину непроникливу. Бувають ясновидці, які читають в серцях, рисі, які бачать людей наскрізь. Істини, для нас найважливіші, висловлюються лише наполовину, та до чутливого розуму вони дійдуть повністю. Якщо до тебе зласкавлюються, відпусти повіддя своєї довірливості, та коли до тебе зловорожі, дай їй шпори і мчи геть.
До кожного підбирай відмичку. У цьому мистецтво керувати людьми. Для нього потрібна не відвага, а вміння, вміння знайти підхід до людини. У кожного своя пристрасть - люди різні, бо різні природні нахили. Всі люди - ідолопоклонники: кумир одних - почесті, інших - користь, а більшості - насолода. Штука в тому, щоб здогадатися, який у кого ідол, а потім застосувати належний засіб, ключ до пристрасті кожного. Шукай першодвигун; не завше він величний, частіше ниций, бо людей нікчемних більше, ніж порядних. Треба застукати натуру зненацька, намацати дошкульне місце й рушити в атаку саме ту пристрасть - перемога над свавільною натурою тоді забезпечена.
Не гнатися за кількістю, прагнути глибини. Суть величі - не кількість, а якість. Прекрасне завше одиничне і рідкісне: чого багато, тому вартість невелика. Ось і серед людей велетні зростом - здебільше карлики розумом. Дехто цінує книжки за обсягом, ніби книжки пишуться для вправ рук, а не голови. Поширюючись лише вшир, не вийдеш за рамки посередності. Лихо людей універсальних у тому, що, бажаючи пізнати все, вони до пуття не знають нічого.
Лише глибина дає перевагу справжню, а в сферах величних - героїчну.
Уникати загальнодоступності. Особливо в смаках. О, великий був мудрець, який засмутився, коли його твори подобалися багатьом!
Загальна похвала неприємна розумному. Як хамелеони харчуються повітрям, так деякі люди хмеліють від поклоніння натовпу, і грубе його дихання їм приємніше від найсолодшого подиху Аполлона. Так само в розумінні: не дивуйся чудесам, які зворушують чи лякають нікчем; натовп дурний, мислити тверезо дано лише небагатьом.
Праведна людина. Не відаючи страху, вона завше на боці справедливості - ні пристрасті натовпу, ні насильство тирана не змусять її переступити її межу. Але де він, сей фенікс стійкості? У правди мало шанувальників. Багато хто вихваляє її, та лише відчужіло; інші йдуть за нею, доки немає небезпеки, а там - негідники відкрито її зречуться, а хитруни вірними прикинуться. Не хитаючись, піде вона проти друзів, проти влади, проти власної вигоди - в цьому випробуванні найчастіше їй зраджують. Лукаві в пишних розмірковуваннях зрікаються її, щоб не зачіпати інтересів вищих або державних. Та чоловік прямодушний вважає всяку фальш зрадою: пишаючись своєю стійкістю більше, ніж зіркістю, він завше підвладний правді. I якщо він покидає її підданих, то змінився не він, а вони, бо полишили її першими.
Не присвячувати себе заняттям неповажним. Особливо ж дивацтвам, вони викличуть здебільша зневагу, ніж повагу. В церкві капризу безліч сект, та гідний себе біжить геть від них усіх. Є любителі незвичайного, яких притягує все те, що розсудливих відштовхує; найбільше для них задоволення - бути не як усі; цим, щоправда, вони стають відомими, та швидше як предмет насмішок, ніж поваги. Навіть в учених заняттях не варто перебирати міру, тим більше в таких, приналежність до яких наперед смішна; точніше їх не називаємо, бо вони вже позначені загальною неповагою.
Розпізнавати щасливців і нещасних, аби триматися перших, а від других втікати. Нещастя - найчастіше покара за дурість, а для близьких прилиплива хвороба. Бережись відчиняти ворота малій біді - за нею прокрадеться безліч інших, набагато гірших. Перше правило в грі - вчасно зняти карту: менша карта тої масті, що зараз у козирях, більша від старшої попереднього козиря. Коли путь неясна, тримайся людей мудрих і обережних - рано чи пізно вони знаходять вдалий вихід.
Бути людиною, що схильна робити добро. Для володарів вигідно, щоб їх вважали благодійниками: це прикрашає монархів, приносячи їм всенародну любов. Єдина перевага володаря - можливість робити більше добра, ніж інші люди. Друг той, хто готовий послужити.
Та є люди, які настійно не бажають творити добро, і не тому, що їм важко, а просто від злості: вони в усьому протилежні божественному подавачу благ.
Вмій ухилитися. Якщо вміння ухилитися - важливе для життя правило, ще важливіше відмовити самому собі, справам, поважним особам. Є заняття нікчемні, це міль, яка з'їдає дорогоцінний час; займатися дурницями гірше, ніж нічого не робити. Розумний нікому це обридає, та треба ще потурбуватися, щоб тобі самому не набридали. Хто належить усім, той не належить собі. Обмежуй себе навіть у друзях, а від них також не вимагай більшого, ніж тобі дають. Зайвина завше погана, особливо в спілкуванні з людьми. Розсудлива поміркованість зберігає дружбу й повагу, бо тримається в рамках безцінної благопристойності. І так, возлюбивши вибране, зберігай свободу духа й навіть у спілкуванні не гріши проти гарного смаку.
Торгова бурса ![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}